На допомогу вчителю


Концепція позитиву та привабливості
     Психологи встановили, що учні найкраще сприймають інформацію від того вчителя, який їм привабливий і якого вони самі ЗАПРОСИЛИ своїм серцем і душею для спілкування.
     Як же одержати це ЗАПРОШЕННЯ  від дитини?
     На думку кращих педагогів світу – це не важко.
     Необхідно, щоб учитель завжди був позитивним і потрібним кожному учню та всьому класу і за будь-яких обставин не втрачав своєї привабливості.


Використовуйте привабливі фрази при спілкуванні


Учням приємно чути:                 Учням неприємно чути:
- Доброго ранку!                            - Стережіться!
- Вітаю !                                           - Це у вас не спрацює!
- Я ціную вашу допомогу.               - Непогано, як для дівчиська!
- Розкажіть мені про це                  - Мені байдуже, що ви робите!
- Чи можу вам допомогти?             - Ти не можеш цього зробити.
                                                         - Буде саме так, як я сказала! 

Робіть привабливі вчинки
Учням подобається, коли вчитель:
- усміхається;                           
- вміє вислухати;                              
- притримує двері, коли заходить;
- піднімає великого пальця
 (знак "все добре" або "класно")
- надсилає учням вітальні листівки.



Створюйте привабливий інтер'єр у класній кімнаті

 Учнів приваблює:
- свіжопофарбовані стіни;              
- живі рослини;                              
- охайна наочність;
- зручне розміщення столів та шаф;           
- цікаво облаштований  вчительський стіл;
- провітрений клас;


Висловлюйте думки, що робитимуть Вас привабливими для учнів

       Привабливі думки:                       
- "Робити помилки - це нормально";   
  - "Я можу навчитися це робити";  
   -"Іноді мені потрібно подумати."
  


Щоденно доводьте учням, що вони для вас дуже важливі як особистості

     Кожен учитель, повинен побувати в кінці навчального року в дитячому садочку аби відчути атмосферу, в якій живуть діти. Вони захоплюються оточуючим світом, все для них - гра, і немає нічого такого, що було б їм не під силу, навіть не дивлячись на те, що вони ще не вміють читати, писати або, навіть, правильно вимовляти звуки. Саме в цей період життя вони готові робити все, що ви забажаєте.
     Потім поспостерігайте за їхніми вихователями. Вони знають, що малюки не вміють читати, писати, правильно говорити, а інколи й самостійно їсти, ходити до туалету чи застібати ґудзики, і якщо ці педагоги не скаржаться на те, що діти повільно засвоюють матеріал, то їхні вихованці в подальшому матимуть хорошу поведінку і бажання вчитися.



Використовуйте значимі слова та дії для покращення поведінки учнів

     - Звертайтесь до учнів по іменах. Почувши під час спілкування з класом своє ім'я, учні зосереджуються і відчувають себе важливими.
     - Використовуйте ім'я, коли бажаєте звернути увагу на певні моменти поведінки учня.
     - Використовуйте імена учнів у дружелюбній та поважній манері. Ніколи не звертайтесь до них із неповагою або поблажливим  тоном - це принижує людську ідентичність та гідність.
     - Вимовляйте ім'я учня правильно. Ім'я людини дорогоцінне та дуже особисте. Неправильно вимовлене ім'я може викликати неповагу, глузування та зазвичай дає привід для виникнення прізвиськ.
     - Вимовляючи ім'я людини, ви нібито говорите: "Ти дуже важливий для мене і я звертаюсь до тебе по імені".


Поради творчому вчителеві
В кожній людині є сонце,
 лише дайте йому сяяти.
Сократ
·        Не намагайтеся дати якомога більше знань, навчіть краще здобувати їх;
·        дбайте не тільки про оцінки, а в першу чергу про паростки творчості;
·        вчасно помічайте, виявляйте приховані творчі здібності дітей;
·        задіюйте не стільки розум, скільки почуття учнів, емоційно надихайте дітей на створення власних текстів;
·        зосередьте увагу на відборі оптимальних та ефективних завдань, враховуючи вікові особливості школярів;
·        шукайте такі завдання, які б пробуджували дитячі душі до творчості, заохочуйте дітей шляхом постійного тренування, творчими вправами, спрямованими на розвиток допитливості, гіпотетичного мислення, фантазії, уяви
·        для творів добирайте теми, які порушують актуальні проблеми, дають можливість висловитися;
·        завдання для творчих робіт давайте у кількох варіантах, щоб учень мав змогу вибирати;
·        створюйте проблемні ситуації, що вимагають пошуків альтернативи, прогнозування;
·        під час опрацювання програмового матеріалу залучайте учнів до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань;
·        допомагайте учням повірити у свої сили;
·        не обмежуйте творчу уяву учнів, не ставте її у вузькі рамки, а навпаки, давайте волю дитячій фантазії;
·        не повчайте відкрито, не критикуйте строго, а лише тактовно давайте поради;
·        стимулюйте і підтримуйте ініціативу учнів. їхню самостійність;
·        помічайте навіть незначні досягнення учнів, підкреслюючи їхню оригінальність, важливість, адже творчість є тоді, коли дитина відчуває, що її цінують.


Золоті правила педагога 

1. Прийшов у школу – зроби розумне й шляхетне лице.
2. Щоразу, коли тобі хочеться командувати дітьми, згадай своє ди­тинство й про всякий випадок з'їж морозиво.
3. Гроші й педагогіка – речі мало сумісні.
4. Нехай усі манекенниці світу, побачивши твою посмішку, подадуть у відставку.
5. Не заходь у душу до дітей, якщо тебе про це не просили.
6. Іди на урок з радістю, виходь з уроку з приємною втомою.
7. Пам'ятай: поганий лікар може забрати життя, поганий учитель – спопелити душу.
8. Приходити на урок треба настільки підготовленим, щоб знати точ­но: для чого прийшов, куди прийшов, що будеш робити і чи буде від цього добре.
9.Щоразу, коли хочеться нагрубити кому-небудь, рахуй до мільйона.
11.Люби свою адміністрацію так само, як і вона тебе, і ти проживеш довге й щасливе педагогічне життя.
12.Люби кого-небудь, крім школи, і тоді в тебе буде все в порядку.
13.Якщо до тебе прийшли на урок, згадай, що ти – артист, ти – най­кращий педагог, ти – найщасливіша людина.
14.Говори батькам завжди найкращу правду, яку ти знаєш.
15.Пишайся своїми помилками, і тоді в тебе їх буде з кожним роком усе менше.
16.Вищим проявом педагогічної успішності є усмішки на обличчях дітей.
17.Якщо ти вмієш звичайний факт подати як відкриття й домогтися подиву й захоплення учнів, то можеш вважати, що половину справи ти вже зробив.
18.Пам'ятай: гарні педагоги живуть довго і майже ніколи не хворіють.
19.Віддай школі все, а, вийшовши зі стін школи, почни нове життя.
20.Постарайся завжди бути здоровим, навіть якщо в це хтось не по­вірить.
21.Одягайся так, щоб ніхто не сказав тобі вслід: «Ось учитель­ка пішла».
22.Під час опитування зобрази на обличчі граничний інтерес.
23.Пам'ятай: якщо твій голос стає загрозливо хрипким, значить, ти робиш щось не те.
24.Добре, якщо пізнього вечора, коли ти згадаєш своїх учнів, облич­чя твоє осяє усмішка.

Сім правил молодого вчителя

Зберегти тепло любові й передати його дітям – найважливіша місія вчителя. Ось деякі поради, які допоможуть молодим учителям досягти цього.
1. Якщо ви розпочинаєте вивчення свого предмета в якомусь класі, по­цікавтеся: чи учні чули про нього і як саме вони уявляють його зміст; кому дуже хочеться його вивчати, а кому це здається нецікавим і чому. Не шкодуйте години на цьому уроці, щоб спростувати хибні уявлення учнів про нецікавість та некорисність вашого предмета. До цього заохочуйте бажаю­чих учнів та самі заздалегідь продумайте й наведіть переконливі аргумен­ти й життєві приклади. Потрібно, щоб учні відчули ваше захоплення своїм предметом і щоб воно знайшло в них емоційний відгук. Підкресліть також, що буде цікавим і сам процес вивчення предмета, кожен матиме можливість виявити свої знання та здібності, а ви справедливо їх оцінюватимете.
Якщо ви продовжуєте вивчення предмета, на першому уроці поці­кавтесь, як учні ставляться до нього, чи є такі, хто цікавиться ним поза уроками, можливо, мріє присвятити йому своє професійне життя. Кому предмет не подобається і чому? Підкресліть, що учні у вашій присутності можуть вільно думати й висловлюватися (не тільки з цього питання, а за­галом) та водночас розкрийте важливість предмета, який ви викладаєте.
2.Наголосіть, що учні набули певного життєвого досвіду з предмета, який стане в нагоді під час його подальшого вивчення. Багато чого учні самостійно дізнаються з різних джерел. Скажіть, що передбачається на заняттях упроваджувати, поруч з іншими формами навчальної діяльнос­ті, роботи в малих групах (по 3-5 учнів), де кожен матиме можливість виявити свої знання та здібності, а змагання між такими групами нада­дуть більшої цікавості та емоційності педагогічному процесові.
3.Підкресліть, що ви прагнете справедливого, об'єктивного оціню­вання знань учнів.
4.Не залишайте без уваги найперші і найменші спроби порушення дис­ципліни. Якщо можете, пожартуйте з цього приводу, розкажіть анекдот чи бувальщину на шкільну тематику або скажіть щось інше, дотепне й до­речне, на адресу учня, який заважає. Якщо у вас це не виходить, тоді сер­йозно поговоріть із цим учнем про те, що ви прагнете до взаєморозуміння, добрих стосунків із учнями, та це не виключає виконання кожним своїх обов'язків, що, зрештою, не гостинно та не гуманно зустрічати будь-яку нову людину недоброзичливо, намагатися зашкодити їй. Можна запропо­нувати, щоб він уявив себе на місці людини, яка прийшла до якогось ново­го гурту і з неї починають кепкувати.
Коли й після цього повторюються порушення дисципліни, на пере­рві чи після уроку знайдіть можливість поспілкуватися наодинці з кож­ним. Поцікавтеся, можливо, учнів щось не влаштовує на ваших уроках, та непомітно перейдіть на їхні інтереси, життєві перспективи, сім'ю. Якщо ви щиро цікавитиметеся цими питаннями, учень відчує інтерес до себе, вашу доброзичливість, себто побачить вас як людину з нового боку.
5. За жодних обставин не кричіть на учнів.
6. Відвідайте уроки інших учителів, поспостерігайте за поведінкою ваших учнів, особливо порівняйте, як поводяться порушники дисциплі­ни на ваших уроках, поцікавтесь у вчителів їхньою думкою про них, за­галом більше дізнайтеся про них.
7. Звертайтеся по допомогу до завуча чи директора школи з питань поведінки та успішності учнів тільки в крайньому разі, після того, як ви випробували всі способи свого впливу на цих учнів.
Урахувавши ці поради й поводячись таким чином, ви вже з перших уроків забезпечите враження про себе як про порядну людину, цікавого вчителя та непересічну особистість. Учні оцінять вашу дотепність, від­критість, щирість, толерантність, демократизм, увагу та співчуття до них. Діти швидко зрозуміють, що ви їх сприймаєте, любите такими, якими вони є, вірите в них, поважаєте й підтримуєте їх.

                            Пам'ятка педагогу

1. Крокуй спокійно серед гамору та поспіху – пам'ятай, який мир може бути у тиші.
2. Наскільки це можливо, не зрікаючись себе, зберігай добрі стосунки з людьми.
3. Спокійно і ясно проголошуй свою правду, слухай також те, що ка­жуть інші, навіть якщо вони говорять не надто розумно, – бо в цьому є якийсь сенс.
4. Якщо порівнюватимеш себе з іншими, можеш стати гордим або зневіреним, бо завжди були й будуть гірші й кращі від тебе.
5. Радій як зі своїх успіхів, так і з планів.
6. Якою б скромною не була твоя праця, виконуй її самовіддано і до­бросовісно. Повір: це справжня цінність супроти мінливої долі.
7. Будь обережним у своїх починаннях, бо світ цей сповнений оман. Але нехай це не заступить тобі справжніх чеснот: багато людей прагнуть високих ідеалів, а життя усюди сповнене геройства.
8. Будь собою і не опирайся почуттям. Не будь цинічним у любові, бо серед черствості й розчарувань вона єдина вічна, як трава.
9. Приймай спокійно все, що несуть із собою літа, без гіркоти поли­шай те, що дарувала молодість.
10.Зміцнюй силу духу, щоб у несподіваному нещасті стала для тебе щитом.
11.Не віддавай себе на поталу витворам уяви: багато-бо страхів по­роджують нудьга та самотність.
12.Дотримуйся необхідної дисципліни, але вмій бути лагідним до себе. Пам'ятай: ти – дитина Всесвіту і маєш право бути тут не менше, ніж зорі й дерева. І чи зрозуміло це тобі, чи ні – повір, що світ цей є таким, яким повинен бути.
13.Отож, будь у мирі з Богом, що б ти не думав про Його існування, чим би не займався і якими б не були твої прагнення.
14.У вуличному гаморі, у метушні життя збережи спокій своєї душі. З усіма своїми пастками, втомою і втраченими мріями цей світ усе ж чу­довий.

15.Будь уважним і намагайся бути щасливим.

Структура уроків різних типів у початкових класах

Урок засвоєння нових знань учнів
1. Перевірка домашнього завдання.
2. Актуалізація та корекція опорних знань учнів.
3. Повідомлення теми, мети й завдань уроку.
4. Мотивація учіння школярів.
5. Сприймання й усвідомлення учнями фактичного матеріалу.
6. Осмислення зв'язків і залежностей між елементами виучуваного.
7. Узагальнення й систематизація знань.
8. Підсумки уроку.
9. Повідомлення домашнього завдання.

Урок формування вмінь і навичок
1. Перевірка домашнього завдання.
2. Актуалізація та корекція опорних знань, умінь і навичок учнів.
3. Повідомлення теми, мети й завдань уроку.
4. Мотивація учіння школярів.
5. Вивчення нового матеріалу (вступні, мотиваційні й пізнавальні вправи).
6. Самостійне застосування учнями знань у стандартних ситуаціях 9тренувальні вправи за зразком, інструкцією, завданнями).
7. Творчий перенос знань і навичок у нові ситуації 9творчі вправи).
8.  Підсумок уроку.
9. Повідомлення домашнього завдання.

Урок застосування знань, умінь і навичок
1. Перевірка домашнього завдання.
2. Актуалізація та корекція опорних знань, умінь і навичок учнів.
3. Повідомлення теми, мети, завдань уроку.
4. Мотивація учіння школярів.
5. Осмислення змісту й послідовності застосування способів виконання дій.
6. Самостійне виконання учнями завдань під контролем і за допомогою вчителя.
7. Звіт учнів про роботу та теоретичне обгрунтування одержаних результатів.
8. Сприймання й усвідомлення учнями фактичного матеріалу.
9. Підсумки уроку.
10. Повідомлення домашнього завдання.

Урок узагальнення й систематизації знань
1. Повідомлення теми, мети й завдань уроку.
2. Мотивація учіння школярів.
3. Відтворення й узагальнення понять і засвоєння відповідної їм системи знань.
4. Узагальнення та систематизація основних та теоретичних положень і відповідних ідей науки.
5. Підсумки уроку.
6. Повідомлення домашнього завдання.

Урок перевірки й корекції знань, умінь і навичок
1. Повідомлення теми, мети й завдань уроку.
2. Мотивація учіння школярів.
3. Перевірка  знання учнями фактичного матеріалу й основних понять.
4. Перевірка осмислення учнями знань і ступеня їх узагальнення.
5. Застосування учнями знань у стандартних і змінених умовах.
6. Збір виконаних робіт, їх перевірка, аналіз та оцінювання.
7. Підсумки уроку.
8. Повідомлення домашнього завдання.

Комбінований урок
1. Перевірка домашнього завдання практичного характеру, перевірка раніше засвоєних знань.
2. Повідомлення теми, мети й завдань уроку.
3. Мотивація учіння школярів.
4. Сприймання й усвідомлення  учнями нового матеріалу.
5. Осмислення, узагальнення, систематизація знань.
6. Підсумки уроку.
7. Повідомлення домашнього завдання.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДИКТАНТУ

Організація класу
Залякувати контрольною роботою не можна
Важливою умовою успішної роботи над виконанням контрольного диктанту є організація класу. Необхідно як перед диктантом, так і під час його проведення створити спокійну, ділову обстановку. Шкідливо позначається на результатах звичка деяких учителів залякувати контрольними роботами, пересаджування під час диктанту деяких учнів, щоб не списували у товаришів. Якщо учні пишуть диктант у стані нервового збудження, хвилюються, наперед переживають за результати, то процент помилок, виправлень значно збільшується. Також відсутність у декого приладдя для письма створює зайву метушню, порушує нормальний настрій і темп роботи. Навіть нова обстановка в класі або нова класна кімната впливають на зосередженість уваги дітей.

Діти повинні знати про ...
Доцільно за день-два попередити дітей, коли вони будуть писати диктант, на які основні правила. Диктант рекомендується проводити в тому класі, в якому і на яких місцях учні звикли працювати. Необхідно заздалегідь потурбуватись, щоб у всіх були зошити, ручки, щоб була підготовлена до уроку дошка, крейда, усунути з парт все, що може відволікати увагу учнів (книги, сторонні предмети); диктант слід проводити в звичайній, серйозній обстановці.
Загальна схема контрольного диктанту
Зупинимось тут на найбільш типовому, поширеному в практиці видові контрольного диктанту, який проводиться за такою загальною схемою: попереднє читання тексту і пояснення деяких не відомих дітям орфограм, виконання роботи під диктовку, її аналіз у класі після перевірки вчителем, опрацювання допущених помилок.

Виконання контрольної роботи
Етап попереднього читання
Організувавши клас до роботи над диктантом (запис числа, повідомлення мети уроку і т. п.), учитель виразно, не поспішаючи, читає весь текст диктанту. Якщо текст диктанту складається з окремих речень або слів, то читати попередньо його не слід. Коли ж у тексті є незнайомі слова, ще не вивчені орфограми, важкі пунктуаційні випадки, правил на які учні ще не вивчали, тотакі випадки слід прокоментувати (виписуємо на дошці або розбираємо усно). Правда, не всі не опрацьовані ще за програмою пунктуаційні і орфографічні моменти слід пояснювати. Адже учні, читаючи книги, виконуючи різні вправи, зокрема на списування, часто правильно пишуть ті слова, правопису яких вони ще не вивчали за програмою.
Важливо з'ясувати також, чи всі учні в класі розуміють слова, фразеологічні звороти, щоб не допускати перекручення змісту, помилок, зв'язаних з нерозумінням дітьми слів, словосполучень.
Таке пояснення не знижує перевірної ролі диктанту, а випливає з основного методичного принципу — принципу свідомого навчання. Коментар сприяє й збагаченню лексичного запасу учнів. Проте текст, перенасичений незрозумілими словами, слід вважати невдалим.
Можна в зв'язку з цим послатись на досвід деяких учителів, які після короткого організаційного моменту записують на дошці заголовок диктанту, далі читають виразно текст і в кінці запитують, чи все учням зрозуміло, яка тут головна думка, про що говорить випадок, про який дізнались з прочитаного. Така невеличка вступна бесіда має завданням посилити увагу й інтерес учнів до змісту прочитаного, з'ясувати, як учні розуміють зміст уривка, а також окремі слова. Потім проводиться «словникова робота»—записуються на дошці невідомі слова, які учні, коли напишуть диктант, заносять також до своїх словничків.

Цього робити не рекомендується
Як під час попереднього читання, так і в процесі виконання вправи (диктування тексту для запису) не рекомендується вчителю ходити по класу, робити зауваження чи пояснення, які відволікають, розсіюють увагу учнів. Учитель читаєціле речення, потім диктує його для запису частинами (якщо речення коротке, то на частини не розбивається), нарешті, щоб учень перевірив, чи не пропустив чого, речення перечитується ще раз. Важливо підкреслити, що диктуватипотрібно не окремими словами, а певними смисловими відрізками речення.
Які частини речення вважати оптимальними?
Які ж частини можна вважати оптимальними? Це залежить від класу, від навичок учнів запам'ятовувати продиктоване, від самого змісту. Не можна розривати взаємопов'язані за змістом слова (іменник і залежний від нього прикметник, що стоїть поряд з ним, дієслово від залежного від нього прислівника і т. п.), інакше учні залишають поза увагою зміст, не в силі осмислити продиктоване, втрачають синтаксичну перспективу речення, роблять помилки в тих словах, правопис яких визначається контекстом.
Послівне читання збільшує кількість помилок у диктанті, є одною з причин пропуску слів, привчає до механічної роботи, до бездумного копіювання продиктованого. Тому під час виконання різних вправ, зокрема навчальних і контрольних диктантів, слід систематично привчати дітей запам'ятовувати продиктоване речення або значні його відрізки.
Як правильно диктувати визначені частини речень?
Розбивши речення на частини, рекомендується диктувати їх не ізольовано одна від одної, а так, щоб повторювати («захоплювати») одно-два слова з попередньої, продиктованої і записаної частини. Це допомагає сприймати речення як одне ціле за змістом, хоч можливе при цьому повторення деякими учнями на письмі одного і того ж слова. Учнів про це потрібно попередити, вони швидко починають орієнтуватись у цьому і не допускають помилок.
Чому треба попереджувати про абзаци?
Крім того, необхідно попереджувати їх про абзаци.
Практика виконання будь-яких письмових робіт, у тому числі і контрольних диктантів, без абзаців суперечить основним вимогам єдиного мовного режиму. Адже абзац — це відносно закінчена думка, образ, епізод. Не вчити дотримуватися абзаців — значить не привчати дітей слідкувати за своєю думкою, за логічним взаємозв'язком подій.

Вчительські дії
Правильне промовляння слів
Читати текст необхідно виразно, чітко, щоб усі діти добре чули зміст, не вгадували не почуті слова. В однаковій мірі шкідливе і побуквене вимовляння слів, і навмисно невиразне вимовляння звукосполучень нібито з тим, щоб «спіймати» учня, примусити його подумати над правописом слова. Це ж стосується й розділових знаків, на місці яких потрібно робити такі паузи, які вимагаються даною синтаксичною структурою. Звичайно, під час самого диктування важче дотримуватись правил виразного читання, ніж під час попереднього читання тексту чи навіть окремих речень. Все ж і в цьому випадкуслід уникати монотонного читання фраз, частин речення. Учитель, що читає монотонно, без логічних наголосів, інколи з навмисною невиразністю, не тільки спричиняється до появи зайвих помилок у письмовій роботі учня (бо ставить його в ненормальні умови), а й шкодить культурі усної мови своїх вихованців.
Швидкість і темп диктування
Важливо обрати правильний темп (швидкість) диктування. При занадто швидкому диктуванні учні не встигають записувати, роблять пропуски, нервують, починають перепитувати, перекручують деякі слова, фрази, не можуть зосередитись на окремих орфограмах, розділових знаках. Занадто повільне диктування також втомлює дітей, дає можливість деяким підглядати в зошити до товаришів, консультуватись.
Орієнтуватись слід на середню швидкість письма учнів конкретного класу. Для менш досвідчених педагогів можна порекомендувати орієнтуватись на кількох учнів з різною швидкістю письма. Якщо учень з якихось причин не дописав кількох слів або речення, то, щоб уникнути перепитувань, повторень продиктованого і записаного класом, слід запропонувати йому пропустити слово, речення. В кінці, при повторному читанні, він зможе дописати. В крайньому випадку робота буде здана з пропуском. Необхідно виробляти в школярів навички досить швидкого, ритмічного, організованого письма.

Остаточне читання
Після того, як весь текст продиктовано і учні його записали, педагог ще разчитає його виразно, роблячи дещо більші, ніж звичайно, паузи в кінці речень, щоб школяр міг, слідкуючи за написаним, подумати про правопис окремих слів, встиг внести, якщо потрібно, виправлення.

Чи потрібно дати час для самоперевірки написаного?

 Відповідь № 1: Не потрібно
Ряд методистів, багато педагогів-практиків дотримуються тої думки, що після написання тексту диктанту не слід давати часу для самостійної перевірки робіт учнями і виправлення помічених помилок. Для цього досить заключного читання тексту вчителем, коли діти слідкують за текстом і вносять виправлення. Ця точка зору мотивується тим, що при самоперевірці школярі часто допускають нові помилки, вносять виправлення не там, де потрібно. Багато хто у сумнівних випадках починає консультуватись з своїми товаришами, що веде до небажаних явищ:
знижується перевірна роль диктанту, якщо слабий учень може одержати допомогу сильного;
знижується почуття відповідальності, коли є надія на допомогу;
підказки часто ведуть до появи нових помилок там, де було написано правильно.
Деякі учні пропускають важкі слова чи розділові знаки, відкладаючи їх на кінець (до самоперевірки), не думають про правила і відкладають самоконтроль на кінець роботи, особливо «оформлення» тексту пунктуаційними знаками.Звичка писати без розділових знаків і розставляти їх «потім», після закінчення диктанту, дуже шкідлива. Такі звички неминуче переносяться на самостійну роботу (на перекази, реферати, твори тощо), в результаті чого пунктуаційна грамотність учнів знижується. 

Відповідь № 2:Треба 
Але існує інший погляд, який мотивується тим, що сильна зосередженість уваги на одному об'єкті може продовжуватись лише 15—20 хвилин, що середній учень не може розподіляти увагу на кількох справах — а при письмі під диктант він повинен слідкувати за змістом, намагаючись його безпомилково передати, і думати про правила, причому про різні правила одночасно. Лише шляхом самоперевірки учні можуть встановити, наскільки досконало вони зуміли розподілити свою увагу між різними видами робіт, як виконали завдання протягом усього уроку, які допустили промахи. При самоперевірці вони звернуть більше уваги й на правописну сторону роботи. Крім того, не все, не всі частини диктанту школярі будуть переглядати з однаковим напруженням, що дасть можливість при природній нестійкості уваги старанніше переглядати ті моменти, в яких учень не впевнений.
Якщо така самоперевірка в кінці диктанту буде практикуватись систематично, то учні поступово будуть удосконалювати свої навички знаходити помилки й під час диктанту, і в кінці, тобто під час перегляду своїх робіт, що дасть можливість скоротити відведений для самостійної перевірки час з 4—5 хвилин до 2—3.Прихильники цієї точки зору вважають, що звичайні письмові роботи не привчають учнів до самоконтролю у такій мірі, як контрольні диктанти, які виконуються з почуттям відповідальності. Тому не можна ігнорувати цього навчального моменту під час проведення диктантів. Перебільшене також побоювання підказок: більшість учнів допитливі, намагаються все виконувати самостійно, не покладаючись на чужу допомогу, а з другого боку, сам учитель може вжити заходи до тих, які підказують або списують.

Думка О.В. Текучова
Вважає необхідним практикувати прийом самостійної перевірки учнями виконаних робіт і О. В. Текучов: «Після закінчення диктанту потрібно дати учням 5— 7 хвилин для перевірки і самостійного виправлення помилок. Перевірка може проводитись двома способами: учні мовчки, кожен про себе, виправляють помилки; або виправлення відбувається в той час, коли вчитель, закінчивши диктант, поволі читає весь текст у цілому, довго зупиняючись на крапках (в кінці речень), щоб дати можливість учням самим знайти помилку і виправити її».
Кваліфікація помилок—справа складна і делікатна. Слід пам'ятати правило: «Помилки потрібно не тільки рахувати, але й зважувати».
У практиці зустрічаємось з фактами завищення або заниження оцінок.Заниження найчастіше виникає тому, що деякі вчителі в число звичайних помилок враховують описки, негрубі й однотипні помилки, виправлення.Завищення оцінки буває тоді, коли зовсім не враховуються виправлення, до однотипних зараховуються помилки, які такими не є.
Таким чином, при оцінці письмових робіт з особливою гостротою постає питання про типологію орфографічних, пунктуаційних та інших помилок, про критерії визначення їх типу, оскільки від цього залежать як їх підрахунки, так і оцінка всього виконаного учнем завдання.

Загальновідома класифікація орфографічних помилок
Так, орфографічні помилки в письмових роботах учнів бувають:
1) на вивчені правила;
2) на ще не вивчені правила
3) на правила, які в школі не вивчаються.


Корисна інформація


Міносвіти надало роз'яснення на запити вчителів, для яких виявилося складним працювати в умовах більшої педагогічної свободи. 

Лист МОН Україна від 06.09.2016 № 1/9-464 «Щодо надання деяких роз’яснень з організації навчально-виховного процесу у початковій школі»


Оновлена програма: як і що читатимуть діти в молодших класах

До кола читання 2-4 класів увійшло 125 письменників. Це трохи більше, ніж у попередні роки (119). 35% з них – нові імена, їх не було в старій програмі.
Варто зауважити, що в програмі вказуються саме імена авторів, а не назви творів. Вибір текстів для читання залишається за вчителем.
Більшість «новеньких» – це сучасні українські письменники, які активно пишуть і публікуються: Галина Ткачук, Григорій Фалькович, Оксана Лущевська, Василь Голобородько, Тетяна Стус, Іван Андрусяк, Галина Малик, Тарас та Мар’яна Прохаськи, Катерина Бабкіна та інші. Усіх разом – 44. Повний перелік можна переглянути на сайті МОН.

Що читали раніше? Що читатимуть діти тепер?
Які нормативи доведеться складати?
Як зміниться робота з текстом у класі?
Діти оцінюватимуть не персонажів, а їх вчинки...
Де брати твори?
Чи зміниться щось насправді?
На ці запитання можна знайти відповіді тут...

 Поради вчителю



   Піклуйтесь про себе та своє здоров"я   Читати


 



                 Як бути нудним учителем      Читати                           


                                                             

      


                                                 

Протокол батьківських зборів     Читати


Батьківські збори. Поради вчителям читати тут







Створено генератор математичних завдань для молодших школярів


Проект "Розвиток дитини" разом з Освіта.ua пропонує батькам та учителям початкової школи нову можливість для навчання дітей математиці – "Генератор практичних завдань". Сервіс слугуватиме дітям відмінним помічником під час набуття навичок виконання простих арифметичних операцій із натуральними числами.


Завітайте на освітню програму критичного мислення

Детальніше ... 



 Для вчителів англійської мови



Про методики викладання, що допоможуть впровадити зміни в початковій школі після оновлення програм та зробити процес навчання в 1 - 4 класах цікавішим, на сайті EdEra розказує модератор оновлення програм з Англійської мови Тетяна Бєляєва. Зараз на сайті EdEra можна знайти 6 відео з методичними рекомендаціями та цікавими порадами для вчителів Англійської мови.
Детальніше...


Про синдром відмінника


Вони кращі в навчанні та спорті, золоті медалісти та переможці конкурсів. Саме їх ставлять у приклад іншим та кажуть: "Ось він молодець, а ти...". Тільки на перший погляд ця роль здається хорошою й про неї варто мріяти. Про всі "плюси" та "мінуси" відмінників 
Детальніше...



Cучасна технологія "Кейс-уроки"


Детальніше про технологію: http://refob.edufuture.biz/news/28-keys-uroki.html
                  



                                               

Все для вчителя поч. класів: yrok.at.ua


Методичний портал: http://metodportal.com


Портал вчителя поч. класів"Урок": http://www.yrok.net.ua/


Презентації для дітей:educat.at.ua


Вчитель вчителю, учням і батькам:teacher.at.ua


Сайт вчителя поч. класів Керсак Н.М. уроки, презентації:http://yrok.at.ua/


Презентації українською: http://osvita.ua/school/53852/
Всеукраїнський портал "Початкове навчання":http://osvita.ua/school/53852/






Міжнародний природничий інтерактивний конкурс "Колосок": http://kolosok.org.ua/



Міжнародний математичний конкурс "Кенгуру": http://www.kangaroo.com.ua/


На допомогу вчителю
1.Записник сучасного вчителя
2.Навчальні фільми
3. Сайт "Шкільне життя"
4.База Інтернет-ресурсів для освіти
5.Бібліографічний опис скорочення слів
6.Структура сучасного уроку
7.Усі уроки в початковій школі
8.Основні компоненти сучасного урок
9.Структура уроків різних типів у початковій школі
10.Як підвищити мотивацію учнів
11.Твори Ігоря Січовика
12.Сімейна бібліотека
13.Читанка
14.Уроки для Катрусі

А я роблю так...

 Мистецтво навчання не в умінні повідомляти,

а в умінні збуджувати, будити, оживляти.

                                                                  А.Дистерверг

       Найсприятливішим  періодом для активізації творчості, фантазії та уяви, пізнавальної спроможності є молодший шкільний вік. На момент вступу до школи дитина є носієм власного пізнавального досвіду. І основна функція школи полягає не в невілюванні, загальмовуванні досвіду дитини як несуттєвого, а навпаки, в максимальному його виявленні, використанні, збагаченні.  
        У своїй роботі я користуюся методиками, які формують творчу, мислячу особистість дитини, її самобутність і самоцінність, організовую радісне навчання дітей без примусу, розвиваю в них стійкий інтерес до знань, потребу їх самостійного пошуку. В основі такого підходу - визнання індивідуальності учня, розвиток власного неповторного субєктивного досвіду, творчих задатків, розкриття багатства індивідуального світу дитини. 
         Своєрідним епіцентром активізації навчання, позитивного ставлення школярів до процесу і результату своєї праці є інтерес. Саме він дарує радість творчості, радість пізнання, повязані з гостротою сприймання навколишнього світу, увагою, памяттю, мисленням, волею.
            Навчально-пізнавальну діяльність учнів будую в такій послідовності:
                                                                     ЦІКАВО - ЗНАЮ - ВМІЮ.
        Однак розумію, що процес пізнання - це не безперервна радість. Не все може бути цікавим у навчанні. Наслідуючи К.Д.Ушинського, вважаю за потрібне "привчити дитину робити не тільки те, що її цікавить, а й те, що не цікавить, робити заради приємності виконати свій обовязок"

      "Школа радості" В.О.Сухомлинського стала для мене прикладом, як потрібно вести по сходинках дитину, щоб вона не відчувала втоми, хотіла вчитись, творити.
      Намагаюся будувати уроки так, щоб кожен учень почувався дослідником, який самостійно здобуває знання, мав змогу зіставляти, порівнювати, шукати і знаходити істину, доводити висунуті гіпотези під час спілкування з однокласниками та з учителем.
      Щоб досягти необхідного результату, я практикую різноманітні прийоми пізнавальних мотивів:
  •     створення ситуацій пізнавальної новизни (розповідь, демонстрація малюнка, запитання);
  •     створення ситуацій емоційно-ціннісних переживань;
  •     створення ситуації зацікавленості;
  •     використання прийому «Дивуй» (наводжу дивні факти або майже неправдоподібні історії);
  •     використання під час уроку художньої та наукової літератури, живопису, мистецтва;
  •     опора на життєвий досвід учнів;
  •     навчальні дискусії;
  •     використання творчих завдань.

Систематичне використання прийомів пізнавальних мотивів суттєво впливає на якість навчання, зокрема на зростання мотивації учня до навчання, активізації пізнавальної діяльності та самостійної роботи учнів; дає можливість створити комфортне середовище на уроці завдяки демократичному стилю спілкування між учителем та учнями, який побудований на основі партнерства, поваги, розуміння та захоплення спільною діяльністю.
Використання мотивації для розвитку предметної компетенції розширює дидактичні можливості навчального процесу для учнів та вчителів і, як засвідчує досвід, має низку переваг над традиційними формами навчання та значно розширює діапазон вибору  методів, форм і прийомів проведення уроків, які активізують розумову діяльність, стимулюють їх до самостійного набуття знань.


1 коментар:

Підписатися на: Дописи (Atom)