ЧОМУ ДИТИНА НЕ ХОЧЕ ВЧИТИСЯ?
«Не хочу я вчитися!», «І хто вигадав цю школу?»... Як часто вам
доводиться чути подібні фрази від своєї дитини? З початком карантину знову
стала актуальною проблема відсутності в дитини мотивації до навчання.
І, якщо раніше це стосувалося здебільшого підлітків (у зв’язку з
перехідним періодом), то зараз навіть малюки в початковій школі не
мають бажання навчатися
Тому ми вирішили з’ясувати, що може стати причиною втрати
інтересу школяра до отримання знань і як батьки можуть допомогти дитині
сформувати навчальну мотивацію.
·
У сьогоднішній статті — разом з
психологами розбираємося в причинах, а вже в наступній — будемо шукати шляхи
вирішення проблеми.
Які ж причини відсутності бажання вчитися у дітей?
Вирішення проблеми починається зі з’ясування причин, адже
поведінка дитини завжди має під собою якісь підстави.
Дитячий і сімейний психолог Світлана Ройз в
інтерв’ю каналу «1+1» пояснює: «Вчитися і пізнавати нове
— це природна потреба дитини. І вона втрачає доступ до неї,
коли щось в її житті відбувається не так». Тож у випадку небажання вчитися,
психолог рекомендує батькам насамперед виключити такі дві причини:
1. СТРАХИ
Коли дитині страшно, вона перестає сприймати нову інформацію.
·
За словами Світлани Ройз, страх
блокує неокортекс — нові області кори головного мозку, які відіграють
важливу роль у навчанні і запам’ятовуванні інформації.
Які в дитини виникають страхи, пов’язані з школою? Психолог відзначає,
що найчастіше школярі бояться:
·
конкретного вчителя;
·
авторитарних батьків;
·
конкретних однокласників,
які дражнять дитину;
·
проявити неуспішність (якщо
дитина пропустила попередній матеріал чи не має базових знань);
·
зробити помилку;
2. Крім того, Світлана Ройз виділяє декілька ВНУТРІШНІХ
ПРИЧИН втрати в дитини навчальної мотивації. Вона може:
·
розчаруватися в тому, що може
бути «успішною»;
·
не вірити в себе;
·
привертати увагу неуспішністю;
·
не бачити сенсу в тому, що
робить;
·
ревнувати до старшого-молодшого
брата-сестри.
Серед інших важливих причин відсутності бажання дитини вчитися
виділяємо:
3. НЕГОТОВНІСТЬ ДО НАВЧАННЯ
Дуже часто дитина втрачає інтерес до навчання, коли її рано
віддають до школи, не враховуючи її потреби, можливості сприймати і
засвоювати інформацію, фізичний розвиток і ту ж таки здорову мотивацію.
·
Катерина Гольцберг, дитячий і сімейний психолог, член Професійної Асоціації
дитячих аналітичних психологів, пояснює: «Коли діти йдуть до школи зарано, це
дає негативні результати практично відразу. Біологічна
неготовність дитини до школи призводить до втоми, нездатності зосередитися на
завданнях, розчарувань і в результаті — до шкільної дезадаптації. І це аж ніяк
не сприяє бажанню вчитися й мати від цього задоволення.»
Якщо дитина ще й не відвідувала дитячого садка, то в
неї може бути несформована довільна поведінка, яка дає можливість враховувати
думку іншого, дотримуватися правил, жити в колективі.
·
«Такий школяр часто діє на свій
розсуд, не враховуючи необхідності зважати на думку інших людей. У результаті
він отримує реакцію на свої дії, до якої не звик. І надалі це може розвинутися
в стійке небажання ходити до школи, яка живе за недоступними і незрозумілими
йому законами.»
Катерина Гольцберг додає ще п’ять важливих причин падіння
інтересу дитини до школи:
4. НЕВІДПОВІДНІСТЬ НАВЧАЛЬНИХ МЕТОДІВ ПОТРЕБАМ СУЧАСНОЇ ДИТИНИ
У світі сучасних технологій вчителю дуже важко залишатися
цікавим для дитини. Адже вона має реальну можливість вибрати, звідки
черпати знання (переглянути навчальний відеоролик, завантажити
енциклопедію на смартфон чи відвідати Експериментаніум). Тому
·
«У складному інформаційно
насиченому світі завдання вчителя — навчити дитину відсівати, фільтрувати
інформацію, відрізняти брехню від істини, аналізувати, систематизувати, шукати,
націлювати увагу в потрібному напрямку. Інакше пересичена інформаційним
потоком дитина пізнавати нове не захоче, так само, як дитина, наївшись
цукерок, не їстиме супу,» — відзначає психолог.
5. КРИТИКА ДІЙ ДИТИНИ
Якщо батьки (через некомпетентність, безтактність,
упередження) негативно оцінюють діяльність школяра, інтерес до
цього заняття в дитини пропадає. Це можуть бути фрази на кшталт:
·
«Ой, що це ти тут
„накарлякав“?»;
·
«Не роби цього, однаково в тебе
не вийде»,
·
«Он дивися, як у Каті гарно, а в
тебе як завжди...»;
·
«Краще це зроблю я».
До слова, часто критика супроводжується ще й бажанням дорослих
зробити все не разом із дитиною, а замість неї. Відповідно,
дитина сприймає таку поведінку, як сигнал — «Ти сам не впораєшся, ти не здатен,
покинь це!». Хіба в таких умовах може сформуватися здорова мотивація?
6. КОНФЛІКТИ В РОДИНІ
Діти, в чиїх сім’ях бувають часті конфлікти й скандали між
батьками, також не дуже хочуть вчитися. За твердженням Катерини Гольцберг,
дитина в такій родині витрачає багато енергії на переживання або залагодження
конфліктів, і їй може просто бракувати сил на навчання.
·
Оскільки абстрагуватися від
такої ситуації дитині дуже складно, вона реагує на стрес зниженням усіх форм
активності, в тому числі й навчальної.
7. ВІДСУТНІСТЬ ЧІТКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ДИТИНИ
Діти з низькою навчальною мотивацією часто живуть у родинах,
де немає єдиних правил і вимог до дитини з боку батьків, де
мама і тато дають суперечливі інструкції з виконання, наприклад, домашніх
завдань.
У таких сім’ях в дитини відсутній режим дня, немає
чіткої організації побуту, виконання домашніх завдань контролюється випадково й
безсистемно, а критерії успішності змінюються залежно від настрою батьків чи
інших членів родини.
8. НЕГАТИВНЕ СТАВЛЕННЯ БАТЬКІВ ДО ШКОЛИ
Критичні фрази про школу, негативна оцінка батьками вчителя,
навчальних предметів і шкільних подій зовсім не сприяють формуванню
шанобливого ставлення до школи.
·
«Фрази, що знецінюють шкільні
предмети, про те, що навчання — це втрата часу, не приведуть до того, що дитина
на цьому тлі раптом почне вчитися й усім серцем полюбить школу», — зазначає
Катерина Гольцберг.
Важливою причиною відсутності навчальної мотивації в дитини є
також:
9. НАДМІРНА ОПІКА
Знецінюючи вольові прагнення дитини, не даючи їй можливості
проявляти самостійність, батьки можуть викликати апатію дитини й повне
небажання вчитися. Школяр взагалі може відмовитися робити щось
самостійно, без постійних підказок мами та сидіння поряд, поки всі
уроки не будуть зроблені.(це не стосується 1 класу)
Як ми бачимо, причини відсутності у дітей навчального інтересу —
дуже різні. У деяких школярів вони пов’язані з фізичною та психологічною
неготовністю до навчання, в інших — з особливостями сімейної ситуації чи
виховними промахами дорослих.
Але, якщо ми з’ясуємо справжню причину, то зможемо
змінити і ситуацію.
