ЧОМУ ДИТИНА НЕ ХОЧЕ ВЧИТИСЯ?

«Не хочу я вчитися!», «І хто вигадав цю школу?»... Як часто вам доводиться чути подібні фрази від своєї дитини? З початком карантину знову стала актуальною проблема відсутності в дитини мотивації до навчання.

І, якщо раніше це стосувалося здебільшого підлітків (у зв’язку з перехідним періодом), то зараз навіть малюки в початковій школі не мають бажання навчатися

Тому ми вирішили з’ясувати, що може стати причиною втрати інтересу школяра до отримання знань і як батьки можуть допомогти дитині сформувати навчальну мотивацію.

·         У сьогоднішній статті — разом з психологами розбираємося в причинах, а вже в наступній — будемо шукати шляхи вирішення проблеми.

Які ж причини відсутності бажання вчитися у дітей?

Вирішення проблеми починається зі з’ясування причин, адже поведінка дитини завжди має під собою якісь підстави.

Дитячий і сімейний психолог Світлана Ройз в інтерв’ю каналу «1+1» пояснює: «Вчитися і пізнавати нове — це природна потреба дитини. І вона втрачає доступ до неї, коли щось в її житті відбувається не так». Тож у випадку небажання вчитися, психолог рекомендує батькам насамперед виключити такі дві причини:

1. СТРАХИ

Коли дитині страшно, вона перестає сприймати нову інформацію.

·         За словами Світлани Ройз, страх блокує неокортекс — нові області кори головного мозку, які відіграють важливу роль у навчанні і запам’ятовуванні інформації.

Які в дитини виникають страхи, пов’язані з школою? Психолог відзначає, що найчастіше школярі бояться:

·         конкретного вчителя;

·         авторитарних батьків;

·         конкретних однокласників, які дражнять дитину;

·         проявити неуспішність (якщо дитина пропустила попередній матеріал чи не має базових знань);

·         зробити помилку;

2. Крім того, Світлана Ройз виділяє декілька ВНУТРІШНІХ ПРИЧИН втрати в дитини навчальної мотивації. Вона може:

·         розчаруватися в тому, що може бути «успішною»;

·         не вірити в себе;

·         привертати увагу неуспішністю;

·         не бачити сенсу в тому, що робить;

·         ревнувати до старшого-молодшого брата-сестри.

Серед інших важливих причин відсутності бажання дитини вчитися виділяємо:

3. НЕГОТОВНІСТЬ ДО НАВЧАННЯ

Дуже часто дитина втрачає інтерес до навчання, коли її рано віддають до школи, не враховуючи її потреби, можливості сприймати і засвоювати інформацію, фізичний розвиток і ту ж таки здорову мотивацію.

·         Катерина Гольцберг, дитячий і сімейний психолог, член Професійної Асоціації дитячих аналітичних психологів, пояснює: «Коли діти йдуть до школи зарано, це дає негативні результати практично відразу. Біологічна неготовність дитини до школи призводить до втоми, нездатності зосередитися на завданнях, розчарувань і в результаті — до шкільної дезадаптації. І це аж ніяк не сприяє бажанню вчитися й мати від цього задоволення.»

Якщо дитина ще й не відвідувала дитячого садка, то в неї може бути несформована довільна поведінка, яка дає можливість враховувати думку іншого, дотримуватися правил, жити в колективі.

·         «Такий школяр часто діє на свій розсуд, не враховуючи необхідності зважати на думку інших людей. У результаті він отримує реакцію на свої дії, до якої не звик. І надалі це може розвинутися в стійке небажання ходити до школи, яка живе за недоступними і незрозумілими йому законами.»

Катерина Гольцберг додає ще п’ять важливих причин падіння інтересу дитини до школи:

4. НЕВІДПОВІДНІСТЬ НАВЧАЛЬНИХ МЕТОДІВ ПОТРЕБАМ СУЧАСНОЇ ДИТИНИ

У світі сучасних технологій вчителю дуже важко залишатися цікавим для дитини. Адже вона має реальну можливість вибрати, звідки черпати знання (переглянути навчальний відеоролик, завантажити енциклопедію на смартфон чи відвідати Експериментаніум). Тому

·         «У складному інформаційно насиченому світі завдання вчителя — навчити дитину відсівати, фільтрувати інформацію, відрізняти брехню від істини, аналізувати, систематизувати, шукати, націлювати увагу в потрібному напрямку. Інакше пересичена інформаційним потоком дитина пізнавати нове не захоче, так само, як дитина, наївшись цукерок, не їстиме супу,» — відзначає психолог.

5. КРИТИКА ДІЙ ДИТИНИ

Якщо батьки (через некомпетентність, безтактність, упередження) негативно оцінюють діяльність школяра, інтерес до цього заняття в дитини пропадає. Це можуть бути фрази на кшталт:

·         «Ой, що це ти тут „накарлякав“?»;

·         «Не роби цього, однаково в тебе не вийде»,

·         «Он дивися, як у Каті гарно, а в тебе як завжди...»;

·         «Краще це зроблю я».

До слова, часто критика супроводжується ще й бажанням дорослих зробити все не разом із дитиною, а замість неї. Відповідно, дитина сприймає таку поведінку, як сигнал — «Ти сам не впораєшся, ти не здатен, покинь це!». Хіба в таких умовах може сформуватися здорова мотивація?

6. КОНФЛІКТИ В РОДИНІ

Діти, в чиїх сім’ях бувають часті конфлікти й скандали між батьками, також не дуже хочуть вчитися. За твердженням Катерини Гольцберг, дитина в такій родині витрачає багато енергії на переживання або залагодження конфліктів, і їй може просто бракувати сил на навчання.

·         Оскільки абстрагуватися від такої ситуації дитині дуже складно, вона реагує на стрес зниженням усіх форм активності, в тому числі й навчальної.

7. ВІДСУТНІСТЬ ЧІТКОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ЖИТТЯ ДИТИНИ

Діти з низькою навчальною мотивацією часто живуть у родинах, де немає єдиних правил і вимог до дитини з боку батьків, де мама і тато дають суперечливі інструкції з виконання, наприклад, домашніх завдань.

У таких сім’ях в дитини відсутній режим дня, немає чіткої організації побуту, виконання домашніх завдань контролюється випадково й безсистемно, а критерії успішності змінюються залежно від настрою батьків чи інших членів родини.

8. НЕГАТИВНЕ СТАВЛЕННЯ БАТЬКІВ ДО ШКОЛИ

Критичні фрази про школу, негативна оцінка батьками вчителя, навчальних предметів і шкільних подій зовсім не сприяють формуванню шанобливого ставлення до школи.

·         «Фрази, що знецінюють шкільні предмети, про те, що навчання — це втрата часу, не приведуть до того, що дитина на цьому тлі раптом почне вчитися й усім серцем полюбить школу», — зазначає Катерина Гольцберг.

Важливою причиною відсутності навчальної мотивації в дитини є також:

9. НАДМІРНА ОПІКА

Знецінюючи вольові прагнення дитини, не даючи їй можливості проявляти самостійність, батьки можуть викликати апатію дитини й повне небажання вчитися. Школяр взагалі може відмовитися робити щось самостійно, без постійних підказок мами та сидіння поряд, поки всі уроки не будуть зроблені.(це не стосується 1 класу)

Як ми бачимо, причини відсутності у дітей навчального інтересу — дуже різні. У деяких школярів вони пов’язані з фізичною та психологічною неготовністю до навчання, в інших — з особливостями сімейної ситуації чи виховними промахами дорослих.

Але, якщо ми з’ясуємо справжню причину, то зможемо змінити і ситуацію.