Готуємося до ДИКТАНТУ

ВЕСНА У ЛІСІ

Радісна, гомінка і пахуча весна. Дзвінко співають птахи. Теплий вітер пробігає у верховітті. З’явилися паростки молодої трави. Голубими та білими пролісками вкрилися галявинки. Збігали по купинках мурашки. Вилетіли із зимового притулку перші джмелі.

Ліс одягається в зеленее вбрання. Скоро зацвіте на узліссі черемха. Защебечуть дзвінкоголосі солов’ї. Прилетять і закують зозулі.

Гарна, радісна, весела весна в лісі! (59 слів)

Батьківщина

Україна — це моя рідна земля. Вона розбуджена бурхливою грозою. Красива й уквітчана ця земля весною. Щедра і різнобарвна восени. Строга і засніжена зимою.

 Солодка і пахуча в теплі літні дні. Понад дорогами стоять явори багатирями. Високі гори вдивляються в синю височінь. Сивовусий Дніпро пливе через усю українську землю. Він

поспішає розказати Чорному морю про гостинність її народу. (59 слів)

                                           Друзі птахів

   Настала весна. Тепле проміння сонця зігнало сніги. З гір потекли струмочки. Зеленіє молода травичка. Кожного дня прибувають з вирію перелітні птахи.

    Діти зустрічають весняних гостей. До їх зустрічі готувалися давно. Олесь та Петрик прикріпили на березі шпаківню. Інші хлоп’ята прив’язали синичники.

   Дружні птахи почали носити у свої хатки травичку і пір’я. скоро в них будуть маленькі пташенята.  (59 слів) (В.Біанкі)

Проблемы детей начинаются дома и могут быть там же и решены. Родители должны понимать, что только от них зависит, какими вырастут их ребятишки.

Однако современные дети лишены здорового детства, они находятся в ужасном эмоциональном состоянии, пишет профессиональный терапевт Виктория Прудэй. Как бы больно нам ни было это признавать, во многих случаях именно мы, родители, должны сами помочь своим детям!

В чем проблема?

Современные дети лишены основ здорового детства, вместо этого дети имеют:

Отвлеченных родителей.

Балующих родителей, которые позволяют детям все.

Ощущение, что им все должны.

Несбалансированное питание и недостаточный сон.

Сидячий домашний образ жизни.

Бесконечную стимуляцию, технологические забавы, мгновенное удовлетворение.

Разве можно воспитать здоровое поколение в таких нездоровых условиях? Конечно, нет!

Человеческую природу обмануть невозможно: без родительского воспитания не обойтись. Как мы видим, последствия ужасны. За потерю нормального детства дети расплачиваются утратой эмоционального благополучия.

Что делать? Если мы хотим, чтобы наши дети выросли счастливыми и здоровыми, нам надо проснуться и вернуться к основам. Еще не поздно!

Что должны делать родители:

Устанавливайте ограничения и помните, что вы — родитель ребенка, а не его друг.

Обеспечьте детям то, что им нужно, а не то, что им хочется. Не бойтесь отказывать детям, если их желания расходятся с потребностями.

Кормите здоровой едой и ограничивайте снеки.

Проводите час в день на природе.

Ежедневно устраивайте семейный ужин без электроники.

Играйте в настольные игры.

Каждый день привлекайте ребенка к делам (складывать белье, убирать игрушки, развешивать белье, разбирать сумки, накрывать на стол и прочее).

Укладывайте ребенка спать в одно и то же время, не позволяйте брать в постель гаджеты.

Учите детей ответственности и независимости. Не ограждайте их от мелких неудач. Это учит их преодолевать жизненные препятствия.

Не складывайте и не носите за ребенка ранец, не приносите ему в школу забытую еду/домашнюю работу, не очищайте банан для 5-летки. Учите их самостоятельно делать все это.

Научите терпению и дайте возможность свободно проводить время, чтобы у ребенка была возможность заскучать и проявить свои творческие порывы.

Не окружайте ребенка постоянными развлечениями.

Не подсовывайте технику как лекарство от скуки.

Не поощряйте использование гаджетов за едой, в машине, в ресторане, в магазине. Пусть мозги ребенка учатся самостоятельно разгонять «скуку».

Будьте эмоционально доступны, учите детей социальным навыкам.

Не отвлекайтесь на телефон, общаясь с ребенком.

Научите малыша справляться со злобой и раздражением.

Научите здороваться, уступать, делиться, сочувствовать, вести себя за столом и в разговоре.

Поддерживайте эмоциональную связь: улыбайтесь, целуйте, щекочите ребенка, читайте ему, танцуйте, прыгайте и ползайте с ним вместе!

Мы должны изменить своих детей, иначе получим целое поколение на таблетках!  Еще не поздно, но времени остается все меньше…

              Канікули з користю!
       "Мене навчають руки батька й неньки"

              
\

Батьки! Вам потрібно припинити звинувачувати у всьому вчителів!

Канадський вчений і багатодітний батько Блейр Кінг зробив для себе відкриття, про яке вирішив поділитися з іншими батькам.

“Я – батько трьох дітей. Моєму синові 8 років, двом донькам – 7 і 4 роки. Моя дружина вже 15 років працює вчителем молодших класів.

За ці роки я вислухав незлічену кількість вчительських історій. Це змусило мене усвідомити деякі речі. Цим я хотів би поділитися з іншими батьками.

Ми завдаємо величезної шкоди нашим дітям. Ми виховуємо покоління людей, які не зможуть досягти успіху в сучасному світі. Ми вчимо їх бути егоцентричними і здаватися, часто навіть не спробувавши щось зробити.

У цій статті я хочу розповісти вам про уроки, які я отримав, поспілкувавшись з великою кількістю вчителів.

Ви не найкращі друзі своєї дитини, ви – її батьки.

Ваше завдання: прищеплювати хороші моделі поведінки і стежити за дотриманням правил. Багато батьків думають, що вони в першу чергу кращі друзі дитини, а вже потім батьки.

Це помилка. Найкращий друг – це людина, яка підтримує вас в хороших і поганих ситуаціях, але друг не може закликати вас до відповідальності за свої дії або до дисципліни. Як раз для цього у нас є батьки.

Усвідомлена безпорадність дітей – це ваша вина.

Є один явний недолік, який наше покоління батьків прищепило своїм дітям – це усвідомлена безпорадність.

Суть проблеми в тому, що діти знають, що якщо сказати: “Я не можу це зробити”, їх батько (мати) закінчить завдання замість них. Таким чином, ми виховуємо дітей, які опускають руки після першої ж спроби, або навіть не пробують щось зробити самостійно.

Поразка – це частина дорослішання. Діти повинні навчитися зазнавати невдачі, а потім збиратися, приводити себе в порядок і пробувати знову.

Вони повинні знати, як слідувати інструкціям, але вони також повинні знати, що робити, якщо немає інструкцій, а існує тільки поставлена завдання.

Покажіть своїм дітям, що потрібно зробити (або дайте їм інструкції), а потім відступіть і дозвольте їм спробувати себе. Звичайно, вони будуть робити це гірше, ніж ви, але це частина дорослішання. Дайте їм шанс вдосконалюватися, інакше вони ніколи нічому не навчаться.

Найбільше вчителів засмучує дитина, яка навіть не намагається виконати завдання. Але вони бачать таке кожен день, тому що занадто багато батьків виконують всі важкі завдання замість своїх дітей. В результаті їх діти не можуть, не готові, або просто не хочуть самостійно вирішувати проблеми.

Батьки, ви повинні відстоювати своїх дітей, але також повинні підтримувати вчителів своєї дитини.

Багато батьків вважають, що повинні захищати своїх дітей. Це абсолютно вірно. Але пам’ятайте, що ви також повинні підтримувати вчителя. Підтримувати вчителів означає слухати їх і враховувати те, що вони говорять про вашу дитину, тому що, вірте чи ні, ваша дитина може вести себе по-різному у вашій присутності та в навчальному закладі.

Багато батьків також, здається, забувають той факт, що викладачі є професіоналами. Ми всі ходили в школу, але це не означає, що ми фахівці в галузі викладання. Коли ви сперечаєтеся з учителем у присутності своєї дитини, ви говорите дитині, що вчитель не авторитет.

Коли вчитель щось вам розповідає, не запитуйте дитину чи це правда. Вам може здатися, що ви залучаєте чадо в дискусію, але насправді ви ставите під сумнів слова вчителя.

Подивіться на це з боку педагога. Ви, по суті, сказали, що не вірите в те, що сказав учитель, поки це не підтвердить ваш дитина.

    Шановні батьки, вчитель не може виховувати 

                           вашу дитину!

Багато батьків плекають ілюзію, що вчителі в школі можуть навчити їх дітей усього необхідного для дорослого життя. Але саме ми, батьки, відповідальні за правильне виховання людей. Це не функція шкіл.

Багато батьків кажуть: «Нехай вчитель навчить цього мою дитину». Ну, давайте порахуємо. Вчитель вашої дитини проводить з нею приблизно 7 годин в день, 5 днів на тиждень, приблизно 30 тижнів на рік. Цього часу мало, щоб навчити її правилам поведінки і ще подати навчальну програму!

Саме батьки повинні показувати приклад і викладати своїм дітям важливі життєві уроки. Вчителі можуть доповнювати вас, але саме вас будуть наслідувати ваші діти. Станьте добрим прикладом для наслідування!”

        Аліночка, Алюня- мамина кицюня, 
         татове курчатко, ще гарне дівчатко..

        

Вседозволеність.

Це коли батьки створюють такі умови, що дитина вважає, що усі навколо повинні виконувати УСІ ЇЇ ЗАБАГАНКИ.
Натомість діти повинні знати, що ми розуміємо та готові забезпечити їхні ПОТРЕБИ.
І до речі, емоційний зв'язок з дитиною - це не забаганка, а саме Потреба кожної дитини. Неможливо розпестити любов'ю, а кількістю речей - можна.

                                Вседозволеність.
Це коли дитину захищають від усіх проблем. Тому дитина не вчиться їх вирішувати.
Це коли дитину захищають від слова "ні" та розчарувань від неотримання бажаного. Тому дитина не вчиться як можна впоратися з цим розчаруванням. І оскільки дитина обов'язково зустріне розчарування у навколишньому світі, то сум від нього може бути занадто великий.

Вседозволеність - це інша крайність від агресії й приниження. А всі крайнощі небезпечні.

Тож заради наших дітей, давайте вчитися говорити осмислене "ні" і бути поруч, щоб підтримати у подоланні труднощів і коли вони не можуть отримати бажане.